навершя

НАВЕ́РШЯ, я, с., діал.

Округла надставка або потовщення на верхньому кінці чого-небудь, яка використовується як прикраса.

Виводили коней, коли не було у дворі синів. Оддавали молодих чоловіків, показували гарного коваля, котрий умів викувати навершя до ратища чи навіть добру шаблюку... (Г. Колісник);

Певний зміст криють у собі і такі прикраси, як круглі навершя стовпців хвірток до гражд, комор (з наук.-попул. літ.);

Заслуговує на увагу трансформація герба “Архангел Михаїл”. Найдавніші його зображення ще цілком язичницькі – у правиці архангел Михаїл тримає списа або традиційного для скитських царів скіпетра з тризубом-навершям (із журн.).