1. Словник української мови у 20 томах

навзнак

НА́ВЗНАК, присл.

Обличчям догори, на спині або на спину.

Марко лежав навзнак, страшно було на його і глянути (О. Стороженко);

Він ліг навзнак і, ледве дихаючи, здався на волю хвиль (Л. Дмитерко);

Опинився [Авраам на пошкодженій фресці] тепер у незавидній позиції п'яниці, повергнутого навзнак (І. Багряний);

// перев. зі сл. упа́сти, простягти́ся і т. ін. Пластом, як пласт.

Генерал фон дер Крок спершу витріщив очі, потім хотів розсердитись і посміхнутися разом, але тут же раптом брязнув навзнак (П. Панч);

Перед вашими очима здіймається вгору водяний смерч, ви падаєте з переляку навзнак (Остап Вишня);

* Образно. Могильна тиша навзнак упала на площі (Є. Кравченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навзнак — (обличчям догори) горілиць, горічерева. Словник синонімів Полюги
  2. навзнак — на́взнак прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. навзнак — НАВЗНАК, НАВЗНАКИ, присл. Обличчям догори; на спині. Марко лежав навзнак (О.Стороженко); Скрикнув він раптом і полетів навзнаки в воду (М.Коцюбинський). Літературне слововживання
  4. навзнак — пр., (як) навзнаки, ГОРІЛИЦЬ, горічерева, на спині; (падати) крижем, трупом; (куди) на спину. Словник синонімів Караванського
  5. навзнак — присл. Обличчям догори, на спині; на спину. || перев. зі сл. упасти, простягтися і т. ін. Пластом, як пласт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. навзнак — НА́ВЗНАК (обличчям догори, на спині), ГОРІ́ЛИ́ЦЬ, НАВЗНАКИ́ рідше, ДОГОРИЧЕ́РЕВА розм., ГОЛІЧЕ́РЕВА розм., ГОРІЧЕ́РЕВА розм. рідко. Анатолій скинув черевики,.. ліг навзнак (Ю. Словник синонімів української мови
  7. навзнак — На́взнак, навзнаки́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. навзнак — НА́ВЗНАК, присл. Обличчям догори, на спині; на спину. Марко лежав навзнак, страшно було на його і глянути (Стор., І, 1957, 344); Він ліг навзнак і, ледве дихаючи, здався на волю хвиль (Дмит. Словник української мови в 11 томах
  9. навзнак — Навзнак нар. Навзничъ. Він так і впав навзнак. ЗОЮР. І. 260. Словник української мови Грінченка