навивка
НАВИ́ВКА, и, ж.
Те, що навите на що-небудь.
З рояльного дроту в механічному цеху виготовляють струни – від дискантових до басових, частина яких має навивку двох рядів канителі з найтоншої міді (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навивка — нави́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- навивка — -и, ж. 1》 Те саме, що навивання. 2》 Предмет, навитий на що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навивка — НАВИ́ВКА, и, ж. 1. Те саме, що навива́ння. Під час навивки дротові надається попереднє натягнення (Наука.., 2, 1955, 10). 2. Предмет, навитий на що-небудь. Словник української мови в 11 томах