наволікати
НАВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВОЛОКТИ́, лочу, ло́чеш; мин. ч. наволі́к, наволокла́, ло́; док., що, розм.
1. Волочачи, приносити велику кількість чого-небудь.
Князь дивився, чи перед брамою не затісують палів. Цікавий був, чи кіньми, чи волами наволікати будуть (Б. Лепкий);
Онсорій волю Махмуда вчиняє, Зараз мулів, верблюдів нав'ючає: Тії багатства, що він наволік Був би з країни податок за рік (А. Кримський).
2. Натягуючи, покривати кого-, що-небудь.
Наволік на себе теплу ковдру;
Князь Улiб не послухав старого воєводи, велiв наволочити стяги, але йти не вперед, а назад, до рiчки Колубави (С. Скляренко).
3. перен. Накликати, наговорювати, зводити щось неприємне на кого-, що-небудь.
– Ну, ну, нема чого лиху славу на наш рід наволікати (Леся Українка);
Текля, збурена, бліда, мовчки слухала, як наволікали на неї поговір (К. Гордієнко);
Ми не повинні осторонь стояти, коли на нашу організацію таку пляму наволікають (А. Хижняк).
◇ (1) Наволікати́ пеню́ на кого, діал. – звинуватити кого-небудь даремно.
Значення в інших словниках
- наволікати — наволіка́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- наволікати — -аю, -аєш, недок., наволокти, -лочу, -лочеш; мин. ч. наволік, наволокла, -ло; док., перех., розм. 1》 Волочачи, приносити велику кількість чого-небудь. 2》 Натягуючи, покривати кого-, що-небудь. 3》 перен. Накликати, зводити щось неприємне на кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наволікати — НАКЛИ́КАТИ що на кого-що (своїми діями або словами викликати, спричинити що-небудь неприємне, небажане), СПРОВА́ДИТИ, ЗВЕСТИ́ рідше, НАВОЛОКТИ́ розм.; НАВІЩУВА́ТИ розм., НАПРОРОКУВА́ТИ розм., НАПРОРО́ЧИТИ розм. Словник синонімів української мови
- наволікати — Наволіка́ти, -ка́ю, -ка́єш; наволокти́, -волочу́, -воло́чеш, -воло́чуть; наволі́к, -локла́, -локли́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наволікати — НАВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВОЛОКТИ́, лочу, ло́чеш; мин. ч. наволі́к, наволокла́, ло́; док., перех., розм. 1. Волочачи, приносити велику кількість чого-небудь. Наволік багато дерева; 2. Натягуючи, покривати кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах
- наволікати — Наволіка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. наволокти, -лочу, -чиш, гл. 1) Натягивать, натянуть. 2) Нанизывать, нанизать на нитку. Желех. 3) Вышивать особымъ способомъ. 4) Навлекать, навлечь. Од Бога помсту наволікає. наволокти пеню на кого. Обвинить напрасно. Борз. у. Ном. № 13545. Словник української мови Грінченка