наворожувати

НАВОРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВОРОЖИ́ТИ, рожу́, ро́жиш, док., чого і без дод.

Ворожачи, пророкувати що-небудь комусь або ворожінням спричинювати кому-небудь щось.

Розкинули [брати] тенета, .. коли ж і летять у тенета карасі, окуні, щуки, – так із дубняка й сиплють. Вони тоді, покидавши все, – додому: – Мамо, голубко, не помогай нам!. Так мати вже й перестала їм наворожувать (з легенди);

Ворожить Ількова мама молодицям, і всім наворожує, що їхні чоловіки живі наперекір смертям (Григір Тютюнник);

Баба зналася на приворотах, відворотах, вроках і пристрітах, викачувала яйцем переляк, відвертала хвороби, кидала на картах, наворожувала судьбу (Р. Федорів);

– Це тобі ворожка наворожила?.. Такої правди в тім ворожінні, як світла в льоху (М. Руденко);

Сусідка якось сказала мені, що то їй лиха свекруха наворожила, аби вона була завжди скорботна (Ю. Мушкетик);

* Образно. Я слухаю зозулю й вірю, що вона мені не бреше. Років п'ятнадцять уже наворожила! (Ю. Яновський).