наворот

НА́ВОРОТ, у, ч., діал.

Повернення.

За кожним наворотом додому каявся [Краньцовський] й приобіцював, що вже поправиться (Л. Мартович);

За третім, а може, четвертим, наворотом кашель зовсім втих, і в хату увійшов хорий (Б. Лепкий);

Що ж до чорної магії, приворотів, наворотів, присушки, відсушки та іншого зурочення, то сьогодні це не дивина (із журн.).

(1) Двома́ (трьома́) на́воротами рідко – двома (трьома) заходами.

Хтось був не дуже здоровий, тижнів зо три кис, двома наворотами на велике безсоння хорував (Леся Українка);

Ярослав зустрів їх [печенігів] на Альті .. і була страшна битва трьома наворотами (П. Загребельний).

НАВОРО́Т, у, ч.

1. Модна екстравагантна річ, деталь одягу і т. ін. (часто безкорисна, чисто декоративна).

Міняв костюми двічі на рік, віддаючи перевагу найостаннішім моделям з усіма наворотами (із журн.).

2. Те, що має чаклунську силу.

– А ворожити?.. О що б то? – Раптом його мов осінило: – Чи не по наворот-зілля? (І. Білик);

Лес і його люди мали лік від усього, приворот чи наворот, тільки б заманулося (Ю. Покальчук);

Дикий втомлено відмахнувся: – Ой, ну тільки без цих відьомських наворотів (Любко Дереш);

Що ж до чорної магії, приворотів, наворотів, присушки, відсушки та іншого зурочення, то сьогодні це не дивина, а одна з нових професій. Чи старих?... (із журн.).

3. розм. Те, що ускладнює сприймання правдивої інформації про щось.

Просто висвітлена назва [закладу], без зайвих рекламно-закличних наворотів (А. Кокотюха);

Шлойма подумав, що варто змінити тему розмови. Він не любив патетики і складних мисленних наворотів (О. Ірванець);

Реальній документальній стрічці кіно, без пафосу і наворотів, завжди віриш більше (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

наворот

Значення в інших словниках