навсебіч

НАВСЕБІ́Ч, НАВСІБІ́Ч, присл.

На всі боки; урізнобіч.

Оченяти [дівчинки] доброзичливо позирали навсібіч (Ю. Смолич);

На журавлиній оболоні Данило зупинився, тоскно оглянувся навсебіч (М. Стельмах);

Тендітне листячко суниці теж ніби кущилося навсебіч, а диво-ягід не було, хоч плач (А. Крижанівський);

Коли спалахувала блискавка, то темрява розсувалася навсібіч, і було добре видно березові гаї, розкішні листяні переліски, озерця (В. Шкляр);

Хлюп! Жаби, сполохані припливною хвилею, панічно тікали навсебіч (А. Санченко).