навскісний
НАВСКІ́СНИЙ, а, е.
Який іде похило, під кутом до чого-небудь.
Його навскісні брови, як два ріжки, високо виповзають на лоб (М. Стельмах);
Місяць затягло тучами, у світлі фар стали пролітати сніжинки, навскісні, бистрі, як градини (О. Гончар);
Крізь нещільно запнуте шинеллю вікно падає на підлогу навскісний місячний промінь (Є. Доломан);
Сонце не стояло над самими головами, його навскісне проміння тремтіло над землею (Б. Харчук);
Дослідники встановили, що в місці обвалу схил гори складався з навскісних шарів гірських порід (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навскісний — навскі́сний прикметник Орфографічний словник української мови
- навскісний — [наўск’існией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- навскісний — -а, -е. Який іде похило, під кутом до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навскісний — КО́СИЙ (розташований похило до горизонтальної або вертикальної площини), НАВСКІ́СНИЙ (НАВКІ́СНИЙ), СКІСНИ́Й, ПОХИ́ЛИЙ, СКО́ШЕНИЙ, ПЕРЕКО́ШЕНИЙ (який скривився на один бік). Сонце спустилось низько, заглянуло в вікна косим промінням (І. Словник синонімів української мови
- навскісний — НАВСКІ́СНИЙ, а, е. Який іде похило, під кутом до чого-небудь. Море було, як і вчора, синє, зеленкувате, лише подекуди здіймались на ньому якісь анемічні навскісні баранці… (Збан., Сеспель, 1961, 39); Його навскісні брови, як два ріжки, високо виповзають на лоб (Стельмах, І, 1962, 254). Словник української мови в 11 томах