навтікача
НАВТІКАЧА́, присл., розм.
Те саме, що навті́ки.
Малий злякано драпонув навтікача в садок (О. Гаврилюк);
Кинувши палицю, селянин припустив навтікача (О. Бердник);
Ми не стали баритися. Шугонули вниз і кинулися навтікача (В. Нестайко);
// у знач. пред. Тікати.
Баче [бачить] хлопець, що непереливки, та навтікача (Д. Мордовець);
Вглядівши таку мальовничу групу, панни крутнулись, повернулись та навтікача! (І. Нечуй-Левицький);
Марійка вхопить торбу та навтікача, а ми за нею!.. (М. Коцюбинський);
– Кинули і мене в гаражі, а самі нишком витягли авто й навтікача... (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навтікача — навтікача́ прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- навтікача — пр., навтіки, навтьоки, навтеки, драла, драпака. Словник синонімів Караванського
- навтікача — присл., розм. Те саме, що навтіки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навтікача — НАВТІ́КИ (НАВТЬО́КИ) присл., предик., розм. (бігом від кого-, чого-небудь, швидко тікаючи), НАВТІКАЧА́ розм., ДРА́ЛА предик., розм., ДРАПАКА́ предик., розм. Вишневецький не зупинявся, за ним пустилась навтіки і шляхта (П. Словник синонімів української мови
- навтікача — Навтікача́, присл. = навті́ки Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- навтікача — НАВТІКАЧА́, присл., розм. Те саме, що навті́ки. Оришка підвелась, напнула на голову рядно, прожогом кинулась навтікача (Н.-Лев., IV, 1956, 198); Малий злякано драпонув навтікача в садок (Гавр., Вибр., 1949, 155). Дремену́ти навтікача́ див. дремену́ти. Словник української мови в 11 томах
- навтікача — Навтек, навтеки, навтікача, навтіки нар. Убѣгая, убѣгать. Ми до його, а він зразу від нас на толоку навтек, та й не знайшли. Новомоск. у. А він навтеки. Черниг. г. Він через тин так і перескочив та навтікача. Рудч. Ск. II. 152. Словник української мови Грінченка