навтікача

Значення в інших словниках

1. навтікача — навтікача́ прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
2. навтікача — присл., розм. Те саме, що навтіки. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. навтікача — НАВТІКАЧА́, присл., розм. Те саме, що навті́ки. Малий злякано драпонув навтікача в садок (О. Гаврилюк); Кинувши палицю, селянин припустив навтікача (О. Бердник); Ми не стали баритися. Шугонули вниз і кинулися навтікача (В. Нестайко); // у знач. пред. Словник української мови у 20 томах
4. навтікача — НАВТІ́КИ (НАВТЬО́КИ) присл., предик., розм. (бігом від кого-, чого-небудь, швидко тікаючи), НАВТІКАЧА́ розм., ДРА́ЛА предик., розм., ДРАПАКА́ предик., розм. Вишневецький не зупинявся, за ним пустилась навтіки і шляхта (П. Словник синонімів української мови
5. навтікача — Навтікача́, присл. = навті́ки Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. навтікача — НАВТІКАЧА́, присл., розм. Те саме, що навті́ки. Оришка підвелась, напнула на голову рядно, прожогом кинулась навтікача (Н.-Лев., IV, 1956, 198); Малий злякано драпонув навтікача в садок (Гавр., Вибр., 1949, 155). Дремену́ти навтікача́ див. дремену́ти. Словник української мови в 11 томах
7. навтікача — Навтек, навтеки, навтікача, навтіки нар. Убѣгая, убѣгать. Ми до його, а він зразу від нас на толоку навтек, та й не знайшли. Новомоск. у. А він навтеки. Черниг. г. Він через тин так і перескочив та навтікача. Рудч. Ск. II. 152. Словник української мови Грінченка