навушник

(у шапці) клапан; (телефонний) слухальце; ЖМ. шептун, стукач, ФІСКАЛ.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навушник — наву́шник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. навушник — -а, ч. 1》 перев. мн. навушники. Частина головного убору, яка закриває вуха. || Спеціальне пристосування, що прикриває вуха від морозу, вітру. 2》 перев. мн. Пристрій для слухання звукопередач, що прикладається до вух або надівається на них. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навушник — НАВУ́ШНИК, а, ч. 1. перев. мн. Частина головного убору, яка закриває вуха. Юра, насунувши навушники своєї незмінної кепки, ішов зі мною (М. Бажан); Підійшов невисокий кремезний чоловік у шапці з навушниками (В. Словник української мови у 20 томах
  4. навушник — ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм., НАШІ́ПТУВАЧ розм., КОНФІДЕ́НТ зах., СТУКА́Ч розм.; СЕКСО́Т розм., ЛЯГА́ВИЙ розм., заст. Словник синонімів української мови
  5. навушник — НАВУ́ШНИК, а, ч. 1. перев. мн. Частина головного убору, яка закриває вуха. Підійшов невисокий кремезний чоловік у шапці з навушниками (Коз., Зол. грамота, 1939, 72); // Спеціальне пристосування, що прикриває вуха від морозу, вітру. Словник української мови в 11 томах