1. Великий тлумачний словник сучасної мови

навушник

наву́шник

-а, ч.

1》 перев. мн. навушники. Частина головного убору, яка закриває вуха.

|| Спеціальне пристосування, що прикриває вуха від морозу, вітру.

2》 перев. мн. Пристрій для слухання звукопередач, що прикладається до вух або надівається на них.

3》 Частина вуздечки, що міститься поза вухами коня.

4》 розм. Той, хто доносить або любить доносити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навушник — наву́шник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. навушник — (у шапці) клапан; (телефонний) слухальце; ЖМ. шептун, стукач, ФІСКАЛ. Словник синонімів Караванського
  3. навушник — НАВУ́ШНИК, а, ч. 1. перев. мн. Частина головного убору, яка закриває вуха. Юра, насунувши навушники своєї незмінної кепки, ішов зі мною (М. Бажан); Підійшов невисокий кремезний чоловік у шапці з навушниками (В. Словник української мови у 20 томах
  4. навушник — ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм., НАШІ́ПТУВАЧ розм., КОНФІДЕ́НТ зах., СТУКА́Ч розм.; СЕКСО́Т розм., ЛЯГА́ВИЙ розм., заст. Словник синонімів української мови
  5. навушник — НАВУ́ШНИК, а, ч. 1. перев. мн. Частина головного убору, яка закриває вуха. Підійшов невисокий кремезний чоловік у шапці з навушниками (Коз., Зол. грамота, 1939, 72); // Спеціальне пристосування, що прикриває вуха від морозу, вітру. Словник української мови в 11 томах