навушник

НАВУ́ШНИК, а, ч.

1. перев. мн. Частина головного убору, яка закриває вуха.

Підійшов невисокий кремезний чоловік у шапці з навушниками (Коз., Зол. грамота, 1939, 72);

// Спеціальне пристосування, що прикриває вуха від морозу, вітру.

За автоматом з-за колони виволікся й німець. Здоровенний, вищий за Хому, в чорних навушниках, з блукаючими дикими очима (Гончар, III, 1959, 287).

2. перев. мн. Пристрій для слухання звукопередач, що прикладається до вух або надівається на них.

Вечорами, на дозвіллі, одягши навушники, слухав [Володя] співи та музику (Трубл., І, 1955, 223);

Іван Лога одягнув на голову навушники, ще одні дав Михайлові і включив рацію (Скл., Карпати, 1954, 91).

3. Частина вуздечки, що міститься поза вухами коня.

"Дончак" [кінь] став на диби, перервав навушник і зринув з вуздечки (Чорн., Потік.., 1956, 289).

4. розм. — Той, хто доносить або любить доносити.

На цю мову встав Антось та й каже: — Доки вам тих навушників слухати, а нам терпіти через них? (Свидн., Люборацькі, 1955, 201).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навушник — наву́шник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. навушник — (у шапці) клапан; (телефонний) слухальце; ЖМ. шептун, стукач, ФІСКАЛ. Словник синонімів Караванського
  3. навушник — -а, ч. 1》 перев. мн. навушники. Частина головного убору, яка закриває вуха. || Спеціальне пристосування, що прикриває вуха від морозу, вітру. 2》 перев. мн. Пристрій для слухання звукопередач, що прикладається до вух або надівається на них. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. навушник — НАВУ́ШНИК, а, ч. 1. перев. мн. Частина головного убору, яка закриває вуха. Юра, насунувши навушники своєї незмінної кепки, ішов зі мною (М. Бажан); Підійшов невисокий кремезний чоловік у шапці з навушниками (В. Словник української мови у 20 томах
  5. навушник — ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм., НАШІ́ПТУВАЧ розм., КОНФІДЕ́НТ зах., СТУКА́Ч розм.; СЕКСО́Т розм., ЛЯГА́ВИЙ розм., заст. Словник синонімів української мови