1. Словник української мови у 20 томах

навідріз

НАВІДРІ́З, НАОДРІ́З, присл.

Рішуче, категорично, зовсім.

– Чорт би убив твого, Явтух, з панами батька, І дядину, і дядька За ласку їх!.. – сказав Рибко тут наодріз (П. Гулак-Артемовський);

Гаврило, побачивши, що старий збирається в степові мандри, відмовився їхати навідріз, але потім передумав, узяв вила, мовчки сів у гарбу (Григорій Тютюнник);

Хотілося швидше встати і йти, йти, але тіло навідріз відмовлялось служити (О. Гончар);

Кликали і її у цей новий, на п'ять кімнат, дім, але Настя відмовилася навідріз (К. Мотрич);

Свого часу Маруся навідріз відмовилася продавати чи дарувати колгоспу стару Орисину хату (Люко Дашвар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навідріз — навідрі́з прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. навідріз — пр., рішуче, категорично, навідруб. Словник синонімів Караванського
  3. навідріз — наодріз, присл. Рішуче, категорично, зовсім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. навідріз — хохл. (наотрез) притьма притьма, притьмом, гостро, твердо, див. рішуче, категорично Словник чужослів Павло Штепа
  5. навідріз — НАВІДРІ́З, НАОДРІ́З, присл. Рішуче, категорично, зовсім. Вона навідріз каже Якимові: Забий жінку перше! (Фр., XVI, 1955, 76); Хотілося швидше встати і йти, йти, але тіло навідріз відмовлялось служити (Гончар, II, 1959, 131). Словник української мови в 11 томах