навіки-вічні

НАВІ́КИ-ВІ́ЧНІ, присл.

Те саме, що наві́ки 1.

Навіки-вічні старий [рік] зникає, занесе з собою і добре й лихе, приховає пережите й перемучене і стражданням закручене (Панас Мирний);

Під бантинами почали з'являтися скриньки, сувої, бутлі, – всілякий мотлох, що його, звичайно, шкодують викидати і навіки-вічні запихають в якийсь глухий куток (М. Дашкієв).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me