навітній
НАВІ́ТНІЙ, я, є, діал.
Зайшлий.
Це чоловік навітній, він здалека відкільсь (Сл. Б. Грінченка);
// Не власний, чужий.
У його були воли навітні й коні навітні: часто мінялись то по одній, то по кілька штук, – сьогодня [сьогодні] прибудуть,приведуть їх до його, а завтра й нема (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навітній — Навітній, -я, -є Захожій, чужой; недавно явившійся. Це чоловік новітній, він здалека відкільсь. Канев. у. У його були воли новітні й коні новітні: часто мінялись то по одній, то по кілька штук, — сьогодня прибудуть, приведуть їх до його, а завтра й нема. Верхнеднѣпр. у. Словник української мови Грінченка