навітній
Навітній, -я, -є
Захожій, чужой; недавно явившійся. Це чоловік новітній, він здалека відкільсь. Канев. у. У його були воли новітні й коні новітні: часто мінялись то по одній, то по кілька штук, — сьогодня прибудуть, приведуть їх до його, а завтра й нема. Верхнеднѣпр. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навітній — НАВІ́ТНІЙ, я, є, діал. Зайшлий. Це чоловік навітній, він здалека відкільсь (Сл. Б. Грінченка); // Не власний, чужий. У його були воли навітні й коні навітні: часто мінялись то по одній, то по кілька штук, – сьогодня [сьогодні] прибудуть,приведуть їх до його, а завтра й нема (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах