навіч

НА́ВІЧ, присл.

1. Власними очима.

– Ви ж так злякалися колись перспективи злиднів, а тут же побачили їх навіч... (Леся Українка);

Не було людини, щоб не бажала побачити навіч великого гетьмана (А. Чайковський);

Гарматки гримнули ще раз, і тепер вже й Данило .. побачив навіч, як ґанок П'ятої гімназії раптом наче вдарило молотом (Ю. Смолич);

Прибув я сюди задля тебе, Щоб і побачити навіч тебе, й твоє слово почути (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

// Особисто.

Мені не треба було їх листи читати, брат усе навіч розповів у концтаборі на околиці містечка Домб'є біля Кракова (Р. Іваничук).

2. На очах, перед очима.

Бачили Орисю з якимсь паном, і якась дівчина навіть підгледіла, що то був Гордій; нарешті всім навіч прибігала Орися до Гордія в Радівку (Б. Грінченко);

Мене ще й на світі не було тоді, а я навіч бачу дядька Павла Трохимовича Музику (Є. Гуцало);

[Фамусов:] Де іншого шукать тобі взірця, як навіч приклад є отця? (М. Рильський, пер. з тв. О. Грибоєдова);

// Зовні.

Завше певна в собі, тверда, навіч спокійна, – людина ся була чужа й незрозуміла для всіх, між ким доводилось їй жити (Дніпрова Чайка).

3. Явно, з усією очевидністю.

[Командор:] Я зумію одважно боронити прав лицарських, та тільки треба, щоб вони були всім навіч безперечні (Леся Українка);

То він читав і бачив навіч казку про душі померлих, що блукають мандрівними вогнями... То він сам блукав у середньоазіатській пустелі вночі (І. Багряний);

Вже навіч бачу, як, за яких півроку, десь так у вересні-жовтні, я безладно метушуся цим самим кортом (О. Забужко).

4. у знач. пред. У наявності.

Чи варто доводити шкідливість запізнілого доведення завдання з економії ресурсів? По-перше, такий підхід завдає народному господарству економічних збитків, а по-друге, і це не менш прикро, навіч моральні втрати (з публіц. літ.);

Навіч – неготовність до нових умов роботи, її неприйняття (з газ.).