навішувати

НАВІ́ШУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАВІ́СИТИ, і́шу, і́сиш, док., що.

Вішати, надівати, прикріплюючи до чого-небудь.

Вояки встигли полагодити паркан, біля конюшні навісити двері (С. Чорнобривець);

За хвилину вона вже гуркотіла по підвіконню, навішуючи обмерзлі комишеві мати, що були їм взимку замість віконниць (О. Гончар);

– Вони навішають ліхтариків з ракетниць, і ніяка темрява нас не прикриє (Є. Доломан);

Якщо ж буде потрібно збільшити глибину загортання насіння, то на сошник навішують по два тягарці (з наук. літ.);

* Образно. Сіли грати в підкидного, і Василь Чучупака до драних штанів ще й навішав Солонькові погонів (В. Шкляр);

– Коли б мені довелося, я б тобі теж гривеників навішав (Григорій Тютюнник);

// безос. пред.

Направо й наліво від хрестика навішено багато образів (У. Самчук).

НАВІ́ШУВАТИ², ую, уєш, недок., НАВІ́ШАТИ, аю, аєш, док., що, розм.

Вішати у якій-небудь кількості.

Зверху на гілках подекуди теліпаються кетяхи, неначе хто навішав пучків усяких сережок (І. Нечуй-Левицький);

– Ваша правда. Та ось і замок лежить... Збито. – Му-гу. – Сліду майже не знать. Видко, з самого вечора забрано. Воно з вечора ревище стояло таке, що навішай ти замків скільки хоч, а... (Г. Колісник);

// перен.

Поки доїдеш, то навішають стільки гуль, хоч неси на базар (А. Дімаров);

Стільки прокльонів навішають, аж небо вгинається підо мною! (В. Дрозд);

Він [Морозенко] і річку скує і на кожну гілочку по сто дзвоників навішає (І. Калинець).