навішувати
НАВІ́ШУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАВІ́СИТИ, і́шу, і́сиш, док., перех. Вішати, надівати, прикріплюючи до чого-небудь.
Якщо ж буде потрібно збільшити глибину загортання насіння, то на сошник навішують по два тягарці (Нові спос. вирощ. буряків, 1956, 54);
За хвилину вона вже гуркотіла по підвіконню, навішуючи обмерзлі комишеві мати, що були їм взимку замість віконниць (Гончар, II, 1959, 143);
За кілька днів радянські вояки встигли полагодити паркан, біля конюшні навісити двері (Чорн., Визвол. земля, 1959, 180).
НАВІ́ШУВАТИ², ую, уєш, недок., НАВІ́ШАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Вішати у якій-небудь кількості.
Зверху на гілках подекуди теліпаються кетяхи, неначе хто навішав пучків усяких сережок (Н.-Лев., III, 1956, 266).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навішувати — наві́шувати 1 дієслово недоконаного виду вішати, надівати, прикріпляючи до чогось наві́шувати 2 дієслово недоконаного виду вішати в якійсь кількості розм. Орфографічний словник української мови
- навішувати — I -ую, -уєш, недок., навісити, -ішу, -ісиш, док., перех. Вішати, надівати, прикріплюючи до чого-небудь. II -ую, -уєш, недок., навішати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Вішати у якій-небудь кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навішувати — НАВІ́ШУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАВІ́СИТИ, і́шу, і́сиш, док., що. Вішати, надівати, прикріплюючи до чого-небудь. Вояки встигли полагодити паркан, біля конюшні навісити двері (С. Словник української мови у 20 томах
- навішувати — Навішувати, -шую, -єш сов. в. навісити, -шу, -сиш, гл. Навѣшивать, навѣсить. Словник української мови Грінченка