1. Словник української мови у 20 томах

навіяний

НАВІ́ЯНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до наві́яти 2–5.

Ломаччя, каміння і навіяне від давніх-давен листя загороджувало, бачилось, усякий приступ до природної твердині (І. Франко);

Перед очима ще жили й змінювались картини, навіяні піснею (В. Кучер);

Микола Олександрович запевнив себе, що то все був лише скороминучий настрій, навіяний морем (О. Іваненко);

Це його відчуття не було вигаданим, безпідставно навіяним (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навіяний — наві́яний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. навіяний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до навіяти 2-5). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навіяний — НАВІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наві́яти 2 — 5. Ломаччя, каміння і навіяне від давніх-давен листя загороджувало, бачилось, усякий приступ до природної твердині (Фр., VI, 1951, 17); Перед очима ще жили й змінювались картини, навіяні піснею (Кучер, Трудна любов, 1960, 353). Словник української мови в 11 томах