нагий

НАГИ́Й, НАГ а́, е́, заст.

1. Голий.

Не подобає ж воїну довго під ложем згинатися, та ще й нагому (Яків Баш);

Він виходив з нагої жіночої постаті, з архітектурної перспективи, зі світла, неба, дерев, квітів (В. Домонтович);

Далеко, доки око сягало, було лише спустошення, а нагі вершини будили жаль у серці (І. Драч);

* Образно. То між нагими понурими стінами замку рубано голови непокірливим, настромлювано на палі, виставлювано па сонці (П. Загребельний).

2. тільки наг, перен. Бідний.

[Демко:] Зіньку, сину мій! (Обійма його). Одурено мене, обморочено, знов наг я, як птах!.. Бідні ми, сину, бідні!.. (М. Кропивницький).

◇ (1) Я́ко наг, я́ко благ – дуже бідний.

Яко наг, яко благ, яко нема нічого (Номис);

– То ти, значить, яко наг, яко благ?. Угу... Ну, якщо будеш у наших краях іще колись, заходь прямо до мене .. Нагодую, притулю десь, чого ж... (Григір Тютюнник).