наглядати

НАГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАГЛЯ́НУТИ, ну, неш і НАГЛЯ́ДІТИ, рідко НАГЛЕ́ДІТИ, джу, диш, док.

1. (док. тільки нагля́нути) за ким – чим, з спол. сл. Пильнувати, слідкувати за ким – чим-небудь для контролю, забезпечення порядку, нормального здійснення, виконання і т. ін., чогось.

Чорнобривець почав уважно наглядами за його роботою (О. Гуреїв);

Мати просила бабусю, щоб та наглядала за мною, стежила, скільки, я їм, коли лягаю спати (Л. Смілянський);

Намагається [дружина] поєднати несумісні заняття: куняти, дивитися передачу, в'язати й наглядати за бульйоном, що булькає на плиті (А. Крижанівський);

[Психіатр:] Так ви наглянете, щоб ваша небога брала купелі регулярно і щоб увечері пізно не засиджувалась (Леся Українка);

// тільки недок. Здійснювати нагляд.

– Треба нам дуже стерегтися, бо тепер за нами будуть наглядати (Панас Мирний);

Федорові доручили наглядати за господарством, і він, викуривши люльку, йшов дивиться до теляти (М. Івченко);

Він зовсім не може наглядати за сином: сам перестав готуватись до чергових лекцій у школі, як то робив раніш завжди (Б. Антоненко-Давидович);

З часу навчання в гімназії і до останніх днів життя за Л. Мартовичем наглядала австро-угорська поліція (із журн.).

2. тільки недок., за ким – чим. Вести спостереження за ким-, чим-небудь, дивитися на когось, щось.

Зразу й подалися з хати: Остап до корови навідатись, а Артем наглядати за вулицею (А. Головко);

Хлопець тільки назирці наглядав за батьком, чекаючи на його від'їзд (М. Руденко);

Коней поставили межи возами і мені сказали за ними наглядати (Ю. Логвин);

Писарі, втираючи піт, нотували, кому яка дитина попала, аби потім можна було наглядати, чи добре їй ведеться (Ю. Винничук);

// на кого – що, розм. Час від часу поглядати.

Соломії, очевидячки, сподобалось, що роман наглядає на неї з садка (І. Нечуй-Левицький);

Кола виходив, наглядав на шлях, наслухав (О. Кундзич).

3. кого, що, перев. зі сл. собі. Вибирати, підбирати, відшукувати кого-, що-небудь, уважно приглядаючись.

Наглядав [Вова] собі по кутках безпечне місце (С. Васильченко);

Випускний десятий [клас]. Хлопці й дівчата наглядають собі пару... (з газ.);

Я вже нагледів славні виростки на клечання (Марко Вовчок);

[Зарудний:] Може, й хазяїна собі вже нагледіла? Що ж, діло непогане, Олю (Ю. Мокрієв);

Тим часом я рішив все ж таки наглянути собі що-небудь. Хто знає: а ну ж, раптом я найду на вулиці цілий гаман червінців (В. Винниченко);

// що. Враховуючи, зважуючи, обирати що-небудь для себе.

Якою стежкою життя краще піти? Чи братися за важку науку, чи без освіти нагледіти якусь вигідну посаду (І. Волошин).

4. тільки док. Помітити, виявити кого-, що-небудь, звернути увагу на когось, щось, подивившись, поглянувши.

Він пішов в гори та в скелі й наглядів орлине гніздо (І. Нечуй-Левицький);

Між гуртом Андрій наглядів свою жінку і дочку (Ю. Яновський);

Зачувши нявкання, вона подивилась собі під ноги, озирнулась і, нагледівши кота, сплюнула, а потім перехрестилась (С. Добровольський);

Задер голову й Кульбака, нагледів і він тую кроковку в небі, що, рухаючись, ледь мерехтіла у високосий (О. Гончар);

// Побачити кого-, що-небудь.

Узяв мене за плечі, одвів трохи вбік, люди щоб не нагледіли (Ганна Барвінок);

Він наглянув дівчину зовсім несподівано (М. Коцюбинський);

Його жовті зернисті очі одразу ж нагледіли велосипеди, мотоцикли й легковики, що вже сюди притряслися й порозлізалися по колимському прибережжі (М. Вінграновський);

Богдан, поправляючи ремінець шлема, в тамбурі нагледів тестя (Є. Пашковський).

5. розм. Мимохідь або ненадовго заходити, прибувати кудись, навідувати кого-, що-небудь (перев. для контролю, забезпечення порядку і т. ін.).

Вона вчилась аж у столиці, в патріотичному інституті, де їх частенько наглядала сама цариця (Панас Мирний);

Раніш у хату було [дід] не нагляне, – тепер прийшов (С. Васильченко);

Тільки оце прийшов Скиба на зміну .. Наглянув до молотарки (А. Головко).