1. Словник української мови у 20 томах

нагніваний

НАГНІ́ВАНИЙ. а, е, розм.

1. Який сердиться, гнівається; розгніваний.

Він бачив, що жінка тільки вдає з себе нагнівану, бо надворі спокійно гукнула до шофера (О. Кундзич).

2. Який виражає гнів.

– Та ти і досі її любиш, – сказала вперто, з нагніваними губами. – Тепер я люблю тебе і тільки тебе, – хотів знову притулити її до себе, але вона відгородилась ліктем (Ірина Вільде);

Тільки розженуся, – як тут стає переді мною Ваш образ такий серйозний, чогось нагніваний, чи сердитий, чи розчарований (О. Шугай);

Чувся нагніваний шепіт Павла (Є. Пашковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагніваний — нагні́ваний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. нагніваний — див. сердитий Словник синонімів Вусика
  3. нагніваний — -а, -е, розм. Який сердиться, гнівається; розгніваний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нагніваний — СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙ підсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙ розм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. нагніваний — НАГНІ́ВАНИЙ. а, е, розм. Який сердиться, гнівається; розгніваний. Він бачив, що жінка тільки вдає з себе нагнівану, бо надворі спокійно гукнула до шофера (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 65). Словник української мови в 11 томах