наголов'я

НАГОЛО́В'Я, я, с.

Те саме, що наголі́в'я 1.

Вона ж [горобина] підіймається: – Буду шуміти.., Бо тут, піді мною, солдат із піхоти Лежить п'яте літо і зиму в безмов'ї. І друзі його, повернувшись з походу, Мене посадили йому в наголов'ї (Я. Шпорта);

Рушник підрублений знайшла [мати], Сорочку білу з біла. Зітхнула тихо, підійшла, У наголов'ї сіла (А. Малишко).