наголінниця
НАГОЛІ́ННИЦЯ, і, ж., заст.
Те саме, що наголі́нник.
Товаришів своїх у наголінницях мідних надвоє Я розділив і старшин на обидва загони поставив (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me