наголінниця

НАГОЛІ́ННИЦЯ, і, ж., заст.

Те саме, що наголі́нник.

Товаришів своїх у наголінницях мідних надвоє Я розділив і старшин на обидва загони поставив (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me