нагортка

НАГО́РТКА, и, ж., заст.

Легкий верхній одяг, типу плаща, літнього пальта.

У фраку, без нагортки і капелюха [управитель], вітер розбурхав його довге, вже сиваве волосся і бороду (І. Кравченко);

Ніякі шовкові, ні вовняні нагортки не закривавили зброї, як це було звичаєм того часу. Тільки два ватажки мали поверх кольчуги скромно шиті червоні сорочки (Юліан Опільський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me