нагортка
НАГО́РТКА, и, ж., заст.
Легкий верхній одяг, типу плаща, літнього пальта.
У фраку, без нагортки і капелюха [управитель], вітер розбурхав його довге, вже сиваве волосся і бороду (І. Кравченко);
Ніякі шовкові, ні вовняні нагортки не закривавили зброї, як це було звичаєм того часу. Тільки два ватажки мали поверх кольчуги скромно шиті червоні сорочки (Юліан Опільський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me