нагризтися

НАГРИ́ЗТИСЯ, зу́ся, зе́шся, док., розм.

1. Багато, досхочу погризти.

2. перен. Удосталь полаятися з ким-небудь; налаятися.

Уже ж доволі надивився Я на безпутних земляків, Доволі у книжках нагризся З кагалом темних письмаків (П. Куліш);

– Що я за тими нашильниками не наплакалася, що ми обоє з Іваном не нагризлися (Л. Мартович).

3. діал. Багато пережити, намучитися, перев. турбуючись про кого-небудь.

– Ти маєш надію, що все закінчиться добре? – спитала наново несміливо і стиха. – Маю! – відповів він певним голосом. – Не журися вже стільки! – просив, обнімаючи її щиро. – Ти вже так нагризлася, що стала чорна, як он та земля (О. Кобилянська);

– Нагризся я, нагризся за тобою, нагризлася мати, але все-таки світ навчив тебе розуму (С. Ковалів).