1. Словник української мови у 20 томах

нагримати

НАГРИ́МАТИ, аю, аєш, на кого – що і без дод.

Док. до гри́мати 2.

Хоче [батько] нагримати на доньку, але вона анітрохи не боїться його голосу (М. Стельмах);

З хижі вийшла Павлина й нагримала на псів, вони відступили від Микули (С. Скляренко);

Степа Семенчукова крадькома, щоб не почула мати й не нагримала, виходить з хати (П. Гуріненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагримати — нагри́мати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. нагримати — -аю, -аєш. Док. до гримати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нагримати — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. нагримати — Нагри́мати, -маю, -маєш на кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. нагримати — НАГРИ́МАТИ, аю, аєш. Док. до гри́мати 2. Наумиху жаль взяв, що нагримала на свого пестунчика (Коцюб., І, 1955, 103); Добре нагримав батько на Оверка, що надумав приховать заробіток (Горд., Заробітчани, 1949, 14). Словник української мови в 11 томах