нагробник

НАГРО́БНИК, а, ч.

Те саме, що надгро́бник.

За цією огорожею видно кілька кам'яних саркофагів, з них один, головний, – з темнозеленого нефриту, – нагробок самого Тімура (І. Кочерга);

Могили замуровано камінням з написами – на жаль, ці нагробники пропали без сліду (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me