нагробник
НАГРО́БНИК, а, ч.
Те саме, що надгро́бник.
За цією огорожею видно кілька кам'яних саркофагів, з них один, головний, – з темнозеленого нефриту, – нагробок самого Тімура (І. Кочерга);
Могили замуровано камінням з написами – на жаль, ці нагробники пропали без сліду (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me