1. Словник української мови у 20 томах

нагрібати

НАГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. нагрі́б, нагребла́, ло́; док.

1. чого і без прям. дод. Гребучи що-небудь граблями, лопатою і т. ін., збирати у купу в якій-небудь кількості.

Коповиця була, люде [люди] мов бджоли гудуть да мед збирають, так люде нагребли, копи возять (Ганна Барвінок);

Нагребли [заробітчани] сухого листя, хмизу, розклали в яру огнище (К. Гордієнко);

У демократа Бараболі й справді були власні чималенькі і ставки, і млинки, і вишневі сади. І земельки підходященько нагріб (О. Ковінька).

2. чого, що, розм. Брати, набирати у що-небудь певну кількість або багато чогось.

Він [запорожець] скинув сакви, почеплені через плече, і почав гарячково нагрібати в них зерно (С. Добровольський);

Лантух мовчки розв'язав мішок, нагріб насіння і, пересипаючи з руки на руку, пробурмотів: – Дрібне... якби “кінський зуб” – ото насіння (М. Руденко);

Любомир нагріб з мішка під стіною дерті в шапку (В. Дрозд);

// чого і без прям. дод., перен. Жадібно забирати, захоплювати багато чого-небудь, привласнюючи.

Господи прости, в чужу комору густи, поможи нагребти та ще й винести! (приказка);

Сердюки спряглися з гноїщанськими монахами і гайда чумацькими шляхами через усю Україну на Сиваш по сіль: там, мовляв, її скільки хочеш, даром нагребемо (О. Гончар).

3. чого і без прям. дод., перен., розм. З труднощами назбирати необхідну кількість чого-небудь (про гроші).

Того року, коли баба народилася, її тато, Прокіп Дідурик, вернувся з бессарабського строку і .. на хату таки нагріб (В. Бабляк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагрібати — нагріба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. нагрібати — -аю, -аєш, недок., нагребти, -бу, -беш; мин. ч. нагріб, нагребла, нагребло; док., перех. Гребучи, збирати в якій-небудь кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нагрібати — НАГОРТА́ТИ (горнучи, збирати в якій-небудь кількості), НАГРІБА́ТИ, ГРОМА́ДИТИ, НАГРОМА́ДЖУВАТИ (звичайно траву, сіно тощо). — Док.: нагорну́ти, нагребти́, нагрома́дити. Треба нагортати з осені біля стовбурів (дерев) горбочки землі (О. Словник синонімів української мови
  4. нагрібати — Нагріба́ти, -гріба́ю, -гріба́єш; нагребти́, -гребу́, -гребе́ш; нагрі́б, нагребла́, -гребли́; нагрі́бши; нагре́бений Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. нагрібати — НАГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. нагрі́б, нагребла́, ло́; док., перех. Гребучи, збирати в якій-небудь кількості. Словник української мови в 11 томах