нагін
НАГІ́Н, го́ну, ч.
1. Час, нагнаний у дорозі (при русі поїздів, машин і т. ін.).
Нагін запізнень враховується за кожну поїздку (рейс в один кінець) (з навч. літ.);
Щоб надолужити втрачений час, машиніст збільшив швидкість локомотива і забезпечив неохідний нагін вже до наступної станції (із журн.).
2. Підвищення рівня води в певній частині водойми (ріки, моря і т. ін.).
Попід ту [Сокільську] гору іде Черемош дуже бистро і має нагін до Сокільської скали (І. Нечуй-Левицький);
Повені, що виникають під час нагону, спостерігаються на морських узбережжях і на гирлових ділянках рік, що впадають у море (з навч. літ.);
// Кількість прибулої перев. від дії вітру води.
Восени вміст завислого фосфоpу збільшувався чеpез підвищення пеpвинної пpодукції, активну циpкуляцію водноі маси, нагони моpської води повеpхневого шаpу Чоpного моpя (з наук. літ.);
Величину згонів і нагонів у лимані визначають і габарити водойми: її площа і глибина (з наук.-попул. літ.);
Встановлено періоди найвищих припливів і нагонів води (із журн.).
(1) З наго́ном – випереджаючи графік.
Поїзд прийшов з нагоном у 20 хвилин (із журн.).
Значення в інших словниках
- нагін — на́гін: наклонность [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
- нагін — нагі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нагін — -гону, ч. 1》 Час, нагнаний у дорозі (за руху поїздів, машин і т. ін.). Їхати з нагоном — їхати, випереджаючи графік. 2》 мисл. Облава з прапорцями, при якій один або кілька загоничів виганяють тварин на стрілків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нагін — НАГІ́Н, го́ну, ч. Час, нагнаний у дорозі (при русі поїздів, машин і т. ін.). Поїзд прийшов з нагоном 20 хвилин. ◊ Їхати з наго́ном — їхати, випереджаючи графік. Словник української мови в 11 томах