надаватися

НАДАВА́ТИСЯ, ає́ться, недок.

1. Пас. до надава́ти² 1–4.

Посполитим надавалося право позову козаків і старшин, простим безмаєтним людям – маєтних, суд став відкритим для всіх (Ю. Мушкетик);

Дієслівному римуванню в історичних, як і в інших піснях українського народу не надається такої явної переваги, як у думах (М. Рильський);

За допомогою визначення іменам надається строго фіксований смисл (з навч. літ.);

[Юрiй Гнатович:] Не забувайте, в який iсторичний етап живемо: весь державний механiзм переживає iнтенсифiкацiю, надається рух резервам, вiд нас вимагають дiй (В. Яворівський).

2. Підходити, годитися для кого-, чого-небудь, відповідаючи певним вимогам.

Тільки та долина, де лежало село, а також кілька поменших порічин, не покритих лісом, надавалися для хліборобства (І. Франко);

Зброя небіжчика боярина Юрші, яка при виїзді з Руди була ще обширна на нього [Андрія], тепер надавалася в самий раз (Юліан Опільський);

Це було типове шосе для машин, щоб полегшити їм підйом, але для пішоходів воно не надавалося аж ніяк (П. Загребельний);

Парою переможців було визнано нас із Германом .. Гарольдом, хоча написані нами сонети навряд чи надаються до друку навіть із самокритичною метою (Н. Сняданко);

// Бути відповідним чому-небудь, пасувати до чогось.

До місячних ночей, як відомо, дуже надаються українські пісні, отже, ті пісні гомоніли тепер в лісах пана Погоржельського (О. Маковей);

Чоловік ішов поволі, і їздець встиг зауважити .. м'які чоботи та європейського крою пальто, яке ніяк до чобіт не надавалось. Бозна, в чім тепер люди ходять! (О. Лисяк).