надавати

НАДАВА́ТИ¹, даю́, дає́ш, док., розм.

1. чого і без дод. Дати що-небудь в якійсь кількості або у кілька заходів.

Як показав [дурень] ще гроші, так брати аж руки догори підняли, аж зацмокали, – Хто се тобі, – питають, – надавав стільки грошей (О. Стороженко);

– От, мабуть, надавали [батьки] всякого добра дочці? – промовив Микола (І. Нечуй-Левицький);

Вiн забрав усе, що дiти надавали, i понiс Олександрi. Але вона нiчого не хотiла їсти (Б. Грінченко);

Мама вже нi копiйки не давала .. Вже стiльки надавала, що й чiплятися сором було (В. Винниченко);

– У мого старшого кашовара уже є тридцять сім складаних ножиків і півтонни цукру. Солдати надавали (Є. Кравченко).

2. кому і без дод. Побити або покарати кого-небудь.

– Я мушу його [гетьмана] бачити! – завзявся Данило. – Гей, вартові! – гукнув Блясь. – Викиньте його за браму, та надавайте добре, щоб не сперечався! (А. Кащенко);

Видерка йшов проти волі й на знак протесту все хникав, аж Олекса пригрозив, що йому надає – тоді замовчав (Г. Хоткевич);

– Ну, та й ми ж із хлопцями їм надавали. Оце після уроків аж за млин гнали кілками (А. Головко);

[Андреа:] Ах ти ж дурень! Чого захотів .. Віддай [модель сонячної системи], бо враз надаю (В. Стус, пер. з тв. Б. Брехта).

(1) Надава́ти лозані́в кому – побити лозиною кого-небудь.

– Треба було б надавати тобі, непослуху, лозанів, але ж незручно: ти начебто дорослий уже і все розумієш (із журн.);

(2) Надава́ти (книші́в, поти́личників, діал. плескачі́в) кому і без дод. – побити кого-небудь долонею.

– Купатись! – одно репетує Івась, поки не вскочила червона, як огонь, Пистина Іванівна і не надавала ляпасів (Панас Мирний);

– Улянко, ти на мене не гніваєшся, що я вчора ввечері ото... – Гніватись? Скажеш таке. Навпаки, розважила нас! Правда, Петро надавав би тобі книшів, коли б ти йому в руки потрапила (О. Копиленко);

Якось Ява з Яришкою, сестричкою меншою, посварився і при всіх плескачів їй надавав (В. Нестайко);

Бардадим устиг заодно надавати потиличників і судді. Щоб знав, як підсуджувати своїм (В. Нестайко);

Княжна .. знову торочила: – Підрости, княжичу, малий ще єси, малий... Богданові хотілося підскочити й надавати їй ляпасів за таке знущання (І. Білик);

(3) Надава́ти прочуха́на (прочуха́нки) – побити кого-небудь.

Мати .. й прочухана надає, а батько байдуже (Ганна Барвінок);

(4) Надава́ти стусані́в (по стусано́ві) кому і без дод. – побити кого-небудь кулаком.

Після такої твердої науки в школі у дяка, котрий надавав ще до того добрих стусанів Якимкові, його посадили за гражданську граматику (І. Нечуй-Левицький);

Опівночі, коли все стихло, учні старшого класу потихеньку вивели з бурси ледь живих жаків і, надававши кожному по стусанові, погнали їх униз Зацерковною (Р. Іваничук).

◇ Дава́ти / да́ти (надава́ти) духопе́лів (духопе́ликів, духопе́ла) див. дава́ти;

Дава́ти / да́ти (надава́ти) чорті́в див. дава́ти;

Да́ти (надава́ти) / дава́ти по ши́ї (по гамалику́) див. дава́ти.

НАДАВА́ТИ², даю́, дає́ш, недок., НАДА́ТИ, да́м, даси́, док.

1. що. Давати можливість мати щось, користуватися чимсь і т. ін.

Понад ту [громадську] раду нема вже нічого вищого ані старшого; вона надає всі права, вона й суд і весь уряд (Л. Мартович);

– Я надаю їй роботу, а вашiй сiм'ї – житло. Вiдтепер весь другий поверх цiлком у вашому розпорядженнi (О. Авраменко, В. Авраменко);

– Я безмежно вдячний твоєму батькові, бояринові Дмитру, за те, що надав мені, смердові, .. притулок у своїй господі (В. Малик).

2. чого. Додавати, підсилювати яку-небудь якість, властивість і т. ін. у кому, чому-небудь.

В школі дитина швидше розвивається, світогляд її ширшає; гурт надає товариського духу (О. Кониський);

Гарячі промови товаришів надавали упевненості в силах (О. Донченко);

Ти звертав увагу, друже милий, що таке в житті веселе слово? Гумор надає людині сили, коли в серці сяє веселкове (Д. Білоус);

Чаки знову посмілішали. Приклад вождя, який не зрушив з місця, надав відваги (В. Фіялко);

Святостi мiсцю може надати навiть польова криничка, навiть самотнiй дуб на узлiссi (Р. Федорів).

3. кого, що. Наділяти якими-небудь рисами, робити якимсь на вигляд.

Та чалма, вкупі з білою довгою бородою, надавала йому вигляд старозаконного патріарха (М. Коцюбинський);

Отак вона йде й тепер, опустивши очі, ті спущені очі надавали дивний вираз обличчю (Леся Українка);

– Дива! – Терентій одягає чумарку і, надаючи обличчю скільки треба поваги, іде на подвір'я (М. Стельмах);

Грюнвальд подумав і усміхнувся, але зразу ж поспішив надати своєму сухому, зморщеному обличчю звичайного суворого виразу (В. Собко);

Х'ю випростався, надав собі суворо-офіційного вигляду охоронця закону і ступив крок із свого сховку (В. Чемерис).

4. чого. Примушувати кого-, що-небудь здійснювати якийсь рух чи переходити до якогось стану або набувати якоїсь форми.

Землі, щоб зусюди була одностайна, Він [творець] надає заокруглої форми (М. Зеров);

Вилітав [вітер] із-за гори – зачепив три флюгери. За дитсадом на шпилі обертався на щоглі – руху крилам надавав, дім до ранку осявав... (М. Рудь);

Далекі, лисі, недавно золоті горби потемніли – хліб із них уже звезли, і стерні надали їм землисто-жовтого кольору (Валерій Шевчук).

5. тільки док., перев. безос. або в сполуч. зі сл. лихий, нечиста мати і т. ін., розм. Напоумити або змусити кого-небудь робити щось.

Надала мені нечиста мати встрять у се діло! (Номис);

Та надало батюшці пожалітись кудись – учитель читає мужицькі газети й книжки (С. Васильченко);

[Мальванов:] І надало ж людині оженитись та ще в такий час! (І. Кочерга);

Я пошкодував за свою відвертість. Надало ж мені бовкнути! .. Життя вчить, вчить і нічого не навчає (О. Шугай).

6. кого, що, заст. Поставити.

І праведно господь великий .. Вомісто [замість] кроткого пророка... Царя вам повелів надать! (Т. Шевченко);

Он у Опеньківцях та піп, як тополя, такий високий... А нам надали якесь! (Л. Мартович).

7. чого, діал. Відправляти, надсилати щось кому-небудь.

Вранці він купив у листоноші конверт і, заадресувавши з тремтінням.., пішов сам на станцію надавати листа (П. Козланюк);

Я прийшов до пошти надати листа (Г. Хоткевич).

Додава́ти (надава́ти) / дода́ти (нада́ти) сміли́вості див. додава́ти;

(1) Надава́ти / нада́ти допомо́гу (по́міч), кому, чому і без дод. – допомагати, помагати кому-, чому-небудь.

Він, Світозар, не хтось там – учений муж, що .. давав клятву Гіппократа – будь-де, будь-коли і будь-кому надавати медичну допомогу (Д. Міщенко);

Вирішено було також надати допомогу бідноті Чаплинки, Каланчака та інших сіл (О. Гончар);

Князь надав поміч, і монастир знову нагадував жвавий бджолиний вулик. Поспішали, працювали з ранку до ночі: вимуровували церкву, а вночі під нею трудились копачі (Г. Пагутяк);

(2) Надава́ти / нада́ти звання́ (уче́ний сту́пінь, ти́тул і т. ін.), кому і без дод. – присвоювати, присуджувати звання (вчений ступінь, титул і т. ін.).

Ганс Вебер має звання сублейтенанта, тоді як другий і третій пілоти – повні лейтенанти. Просто так вийшло, що вже три роки йому не надають чергового звання (О. Авраменко, В. Авраменко);

Вояк мав плетені відзнаки зондерфюрера, але це не перешкоджувало громаді, що прилипла до нього, надавати йому всяких можливих рангів до майора включно (О. Лисяк);

[Куратор:] Не забувайте, що республіка .. гарантує свободу досліджень. Ми, в Падуї, допускаємо до слухання лекцій навіть протестантів. Ми навіть надаємо їм наукових ступенів (В. Стус, пер. з тв. Б. Брехта);

– З огляду на моє високе, – тут Олександр криво всміхнувся, – походження, надали мені титул графа Чорногорського (С. Тельнюк);

(3) Надава́ти / нада́ти ім'я́ (іме́ння) кому – називати.

Піп був сердитий на її неслухняного батька й надавав його дітям таких іменнів [імень], що всі люди на селі ніяк не могли убгати їх собі в голову (І. Нечуй-Левицький);

Загалом право надати ім'я астероїдові має вчений, який його відкрив (з навч. літ.);

(4) Надава́ти / нада́ти сло́во кому – дозволяти, пропонувати кому-небудь виголосити промову, висловитися (на зборах, мітингу і т. ін.).

Надавав спокійно диктор слово Коментаторові Галану (Д. Павличко);

Надамо їм слово, хай вони скажуть про свої почуття і враження, які справило на них наше місто (І. Цюпа);

Він повів очима по залі, де серед публіки мали бути вже підготовлені “громадські обвинувачі”: саме момент надати їм слово (В. Шкляр);

(5) Нада́ва́ти / нада́ти хо́ду (в хо́ді) чому і без дод. – прискорювати рух чого-небудь.

Філон так задумався, що й незчувся, як воли надали в ході, а тоді й зовсім побігли (Ю. Мушкетик);

Вітром попутним ісповнив вітрила Нептун-мореплавець, Ходу надав кораблям і проніс повз плеса підступні (М. Зеров, пер. з тв. Вергілія).

△ (6) Надава́ти / нада́ти креди́т, кому, чому і без дод. – надавати позику кому-небудь; кредитувати.

Нацбанк повинен надавати фабрикам і заводам кредити на впровадження нової техніки і технології (з наук. літ.);

Банк надає кредити на загальних комерційних умовах (з фонду звичайних ресурсів) і на пільгових умовах (з фонду спеціальних операцій) (з наук.-попул. літ.);

Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку (з мови документів);

Все почуте і зжите заронило знання, що третя світова війна .. прийшла в незвичній подобі, .. відмовляє в статусі екологічного лиха, примушує дбати про побіжне, .. вводити єдину європейську валюту, .. надавати кредити, .. міняти уряди, боятись приходу комуністів, товстіти на витворах генної інженерії (Є. Пашковський).

◇ (7) Надава́ти (дава́ти, прибавля́ти) / нада́ти (да́ти, приба́вити) газ (га́зу) <�Натиска́ти / нати́снути на газ> – посиленням подачі пального зрушувати машину з місця або підвищувати швидкість її руху.

Сашко натискав на газ, витискаючи максимум швидкості, але міліцейська машина була вочевидь потужніша (Ю. Покальчук);

Обганяючи машину, Іван іще прибавив газу (А. Головко);

Коли вона [дівчина] дала газ і машина рушила, матрос обережно спитав: – І ви самі ведете? (В. Кучер);

На обстановку, радисте, зваж ти, газу надай, водій (А. Малишко);

Брюнет слухняно натиснув на газ, і шевроле рвонула, мов стартувала на автоперегонах (А. Кокотюха);

(8) Надава́ти / нада́ти зна́чення (ваги́, ці́нності):

а) (кому, чому) розглядати, вважати що-небудь як щось важливе, цінне, потрібне і т. ін.

Стіл у відділі інформації – чи не єдине законне і затишне місце, відтепер закріплене тільки за мною .. Свідомість цього приємного факту .. підносила у власних очах, надаючи моїй особі ваги та значущості (О. Шугай);

– Тато надає таємничого значення навіть такій дрібниці, як ім'я... (Ю. Винничук);

Джіафер надав йому [спектаклеві] велику вагу (М. Коцюбинський);

б) (чому, перев. у запереч. формі) зважати на кого-, що-небудь; цікавитися кимсь, чимсь.

Ядзя тим залицянням лікаря не надавала жодної ваги (Н. Кобринська);

Хоч Олександр Іванович і далекий був від того, щоб надавати снам якоїсь віщої ваги, та проте він з досвіду знав, що Маруся уві сні – несе йому радість у дійсності (Б. Антоненко-Давидович);

Старший лейтенант не помічав або просто не надавав значення проявам зазнайства і чванькуватості, що останнім часом стали розвиватися в характері Маслюка (І. Багмут);

Тадзьо не надавав Левковим словам жодного значення (Е. Андієвська);

– Взагалі я, пане надпоручнику, не надаю жодного значення ні зізнанням вашого Швейка, ні того сапера (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Нада́в [же] [мені́] чорт див. чорт.