1. Словник української мови Грінченка

надавати

Надавати, -даю́, -єш

сов. в. надати, -дам, -даси, гл.

1) Надавать, дать. В подолку три таляри, що мі хлопці надавали. Чуб. V. 1163. Всякої всячини матуся надає. Сим. 203. Надає їй бебехів. Стор.

2) Придавать, придать.

3) Давать, дать въ приданое. А що, вже оженився? — Оженився. — А надано що за нею? Драг. 373.

4) Давать, дать достаточно, удовлетворить чѣмъ. Узявсь возити у ту піч дрова, та ніяк не надасть: тілько укине, — вже і нема. Мнж. 72. А морю широченному, глибокому, силенному води не надаси. Гліб. 108.

5) Назначать, назначить. Нового попа надано до нашої церкви. Кіевск. у.

6) Жаловать, пожаловать, даровать.

7) Надвигать, надвинуть на какую-либо сторону. Клали сіно, та на борозенний бік (у возі) надали.

8) Угораздить. Надала мені нечиста встрять у се діло! Ном. № 1846.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надавати — (робитися кимось іншим) напускати на себе, (вигляду) робити кого чим, (нової якості) придавати. Словник синонімів Полюги
  2. надавати — надава́ти 1 дієслово доконаного виду дати в якійсь кількості або в кілька заходів розм. надава́ти 2 дієслово недоконаного виду давати можливість користуватися чимось; додавати Орфографічний словник української мови
  3. надавати — (право) давати; (звання) присуджувати, присвоювати; (сили) додавати; (землю) наділяти чим; (собі вигляду) напускати на себе що; док. НАДАТИ, З. призначити, поставити, настановити, <н. надати царя>. Словник синонімів Караванського
  4. надавати — [надаватие] -дайу, -дайеш, -дайеимо, -дайеите Орфоепічний словник української мови
  5. надавати — I -даю, -даєш, док., розм. 1》 перех. Дати що-небудь у якійсь кількості або в кілька заходів. 2》 неперех. Побити кого-небудь. Надавати ляпасів. Надавати стусанів. 3》 неперех. Завдати поразки кому-небудь, перемогти когось. 4》 перех., діал. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. надавати — НАДАВА́ТИ¹, даю́, дає́ш, док., розм. 1. чого і без дод. Дати що-небудь в якійсь кількості або у кілька заходів. Як показав [дурень] ще гроші, так брати аж руки догори підняли, аж зацмокали, – Хто се тобі, – питають, – надавав стільки грошей (О. Словник української мови у 20 томах
  7. надавати — надава́ти відправляти, надсилати поштою (ср, ст): Дуже Тебе прошу, котику, не забудь надати лист на головній почті (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. надавати — дава́ти / да́ти (надава́ти) духопе́лів (духопе́ликів) кому. Сильно бити, карати кого-небудь. Не стерпе (стерпить) мати і почне давати духопелів Солосі (Панас Мирний); Зі злості давав я духопеликів хлопчакам (М. Фразеологічний словник української мови
  9. надавати — НАБИРА́ТИ чого (надавати своїй зовнішності певного вигляду), ПРИЙМА́ТИ що, ПРИБИРА́ТИ чого, що. — Док.: набра́ти, прийня́ти, прибра́ти. Обличчя (Черниша) набрало такого виразу, наче він стояв оце в строю і перед ним прапороносці проносили стяг училища (О. Словник синонімів української мови
  10. надавати — Надава́ти, -даю́, -дає́ш; нада́ти, -да́м, -даси́, -да́сть чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. надавати — НАДАВА́ТИ¹, даю́, дає́ш, док., розм. 1. перех. Дати що-небудь в якійсь кількості або у кілька заходів. Полюби мене, дівчино. То-то срібла надаю! (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах