надавати
дава́ти / да́ти (надава́ти) духопе́лів (духопе́ликів) кому. Сильно бити, карати кого-небудь. Не стерпе (стерпить) мати і почне давати духопелів Солосі (Панас Мирний); Зі злості давав я духопеликів хлопчакам (М. Стельмах); Гляне (Зінько), аж вони (телята) давно в шкоді .. Побачить сторож або хазяїн, таких духопелів йому надає (Б. Грінченко). да́ти духопе́лу. — Я знаю про твою підлість. Чуєш? За всіма правилами тобі б належало дати доброго духопелу (І. Цюпа).
дава́ти / да́ти (надава́ти) чорті́в кому. 1. Критично оцінювати що-небудь, викриваючи вади, недоліки і т. ін. Давав чортів (Олег Павлович) лише всілякій містиці, що вигулькувала як в ідеалістичній лінії Платона, так і в матеріалістичній лінії Демокріта (А. Крижанівський). 2. Бити, нещадно громити кого-небудь, розправлятися з кимсь. — Таких чортів давав (Марко) кайзерам, .. що аж пил курів (Ю. Збанацький). 3. Висловлювати осуд, докори кому-небудь; лаяти. Ну, та й давали ж йому дядьки на цих зборах чортів, але насіння таки одержав… (М. Стельмах); Не раз за той рік доводилося мені чути: “Приїздив сам Кисіль… Ну й чортів надавав!” (І. Муратов).
да́ти (надава́ти) / дава́ти по ши́ї (по гамалику́) кому і без додатка, грубо. 1. Побити кого-небудь. Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); (Платон Гаврилович (до Дороша):) Ей ти.., хочеш, щоб я тобі по шиї надавав? (С. Васильченко); Дала йому по гамалику та й на тім кінець (І. Франко). 2. Ганебно проганяти кого-небудь звідкись. — Ви куди? — Ми до Сомкового табору .. — Шкода ж і до табору. Козаки самі там пораються, а нашому братові дають оглоблею по гамалику (П. Куліш).
Значення в інших словниках
- надавати — (робитися кимось іншим) напускати на себе, (вигляду) робити кого чим, (нової якості) придавати. Словник синонімів Полюги
- надавати — надава́ти 1 дієслово доконаного виду дати в якійсь кількості або в кілька заходів розм. надава́ти 2 дієслово недоконаного виду давати можливість користуватися чимось; додавати Орфографічний словник української мови
- надавати — (право) давати; (звання) присуджувати, присвоювати; (сили) додавати; (землю) наділяти чим; (собі вигляду) напускати на себе що; док. НАДАТИ, З. призначити, поставити, настановити, <н. надати царя>. Словник синонімів Караванського
- надавати — [надаватие] -дайу, -дайеш, -дайеимо, -дайеите Орфоепічний словник української мови
- надавати — I -даю, -даєш, док., розм. 1》 перех. Дати що-небудь у якійсь кількості або в кілька заходів. 2》 неперех. Побити кого-небудь. Надавати ляпасів. Надавати стусанів. 3》 неперех. Завдати поразки кому-небудь, перемогти когось. 4》 перех., діал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надавати — НАДАВА́ТИ¹, даю́, дає́ш, док., розм. 1. чого і без дод. Дати що-небудь в якійсь кількості або у кілька заходів. Як показав [дурень] ще гроші, так брати аж руки догори підняли, аж зацмокали, – Хто се тобі, – питають, – надавав стільки грошей (О. Словник української мови у 20 томах
- надавати — надава́ти відправляти, надсилати поштою (ср, ст): Дуже Тебе прошу, котику, не забудь надати лист на головній почті (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- надавати — НАБИРА́ТИ чого (надавати своїй зовнішності певного вигляду), ПРИЙМА́ТИ що, ПРИБИРА́ТИ чого, що. — Док.: набра́ти, прийня́ти, прибра́ти. Обличчя (Черниша) набрало такого виразу, наче він стояв оце в строю і перед ним прапороносці проносили стяг училища (О. Словник синонімів української мови
- надавати — Надава́ти, -даю́, -дає́ш; нада́ти, -да́м, -даси́, -да́сть чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- надавати — НАДАВА́ТИ¹, даю́, дає́ш, док., розм. 1. перех. Дати що-небудь в якійсь кількості або у кілька заходів. Полюби мене, дівчино. То-то срібла надаю! (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах
- надавати — Надавати, -даю́, -єш сов. в. надати, -дам, -даси, гл. 1) Надавать, дать. В подолку три таляри, що мі хлопці надавали. Чуб. V. 1163. Всякої всячини матуся надає. Сим. 203. Надає їй бебехів. Стор. 2) Придавать, придать. 3) Давать, дать въ приданое. Словник української мови Грінченка