надвоє
ба́ба (ще) на́двоє ворожи́ла (гада́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). ба́бка (бабу́ся) (ще) на́двоє ворожи́ла (гада́ла). (Василь (до Горпини):) Завтра нас, може, щаслива доля чекає, а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила! (М. Кропивницький); — Так от передай отій гвардії (Деркачеві), що коли на сівбі ми його перегнали, то на жнивах й поготів ..— Сказати можна,— обережно проговорив юнак...— Тільки це, Миколо Гавриловичу, бабуся ще надвоє гадала (С. Журахович).
душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (навпі́л) у кого, чия (чиє) і без додатка. Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т. ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити? Душа моя розривається надвоє! (І. Нечуй-Левицький); Вона (Пріська) чує голос Пилипів; вона баче (бачить) його безпомощного (безпомічного), як він ховає одубілу голову в сніг .. серце її рветься надвоє (Панас Мирний). душа́ розрива́ється на дві полови́ни. У цю ніч Добринич відчув, .. що душа його розривається на дві половини (С. Скляренко). аж розрива́ється душа́ на́дво́є. (Прісцілла:) Руфіне, годі! догадуюсь .. і се мені так тяжко… мішаються всі почуття… так трудно… аж розривається душа надвоє… (Леся Українка).
перерива́тися / перерва́тися на́дво́є (напопола́м). Виконувати надмірну роботу або виявляти надмірні зусилля. Напополам перервусь, а таки доб’юся свого (А. Головко).
хоч (на́дво́є) розірви́ся (перерви́ся). 1. Забагато роботи, клопоту і т. ін. для однієї людини. (Килина:) Ой, тітко, вдовиці — хоч надвоє розірвися!.. (Леся Українка); — Максиме, як же ти двері навішуєш? — То покажіть,— просить Максим.— Мені ж треба йти ліжечка робити, хоч розірвись… (М. Зарудний); — А техніка ламається, а запчастин катма, а людей пучка, так що доводиться парити лоби, не скоро до хати приплентає. — Так, так,— підтакувала.— І Христя каже, що хоч розірвись (Є. Гуцало). хоч ру́ки розірви́. Хоч руки розірви! Тільки те й знай: тому їсти дай, того напувай (О. Ковінька). 2. Що не роби, все марно, безрезультатно. Так повелося на вічі — не захотіли слухати, хоч розірвися, не дадуть і рота роззявити (А. Хижняк).
Значення в інших словниках
- надвоє — на́дво́є прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- надвоє — НАДВОЄ – НА ДВОЄ Надвоє, присл. 1. На дві частини; двозначно. Розкушу я горішок надвоє (пісня); Та запона враз захиталася і розійшлася надвоє (А.Кащенко); Пасок так стягнув йому живіт, наче надвоє переділив дядька (А. Літературне слововживання
- надвоє — присл. 1》 На дві частини; навпіл. || рідко. У два рази; удвічі, удвоє. 2》 перен., розм. Двозначно, непевно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надвоє — Навпіл, навспіл Словник чужослів Павло Штепа
- надвоє — НА́ДВО́Є, присл. 1. На дві частини; навпіл. Розбиваєтьс [камінь] надвоє, начетверо, на мільйон шматків і шматочків (Г. Хоткевич); В лісі ворог, а до лісу зостається з кілька гін. Командир надвоє ділить, розділяє свій загін (Л. Словник української мови у 20 томах
- надвоє — НА́ВПІ́Л (на дві приблизно рівні частини), НА́ДВО́Є, ПОПОЛОВИ́НІ, ПОПОЛА́М, НАПОПОЛА́М розм. Одна (зморшка) розкраювала навпіл лоба, а друга ділила на дві півкульки підборіддя (П. Словник синонімів української мови
- надвоє — Надво́є, присл. Розби́в надво́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- надвоє — НА́ДВО́Є, присл. 1. На дві частини; пополам. [Василь:] Домахо! Бачиш оцю соломинку́ От взяв у зуби, перекусив надвоє… (Кроп., II, 1958, 130); В лісі ворог, а до лісу зостається з кілька гін. Командир надвоє ділить, розділяє свій загін (Перв. Словник української мови в 11 томах
- надвоє — Надво́є нар. Надвое, на двѣ части. Завіса церковна роздерлась надвоє. Єв. Мр. XV. 38. Вони собі хату збудували надвоє, у одній молоді, а в другій мати. МВ. Обід іде надвоє: в хаті, а хто бідніший і старці — на дворі. Сим. 235. Словник української мови Грінченка