надвоє
НА́ДВО́Є, присл.
1. На дві частини; навпіл.
Розбиваєтьс [камінь] надвоє, начетверо, на мільйон шматків і шматочків (Г. Хоткевич);
В лісі ворог, а до лісу зостається з кілька гін. Командир надвоє ділить, розділяє свій загін (Л. Первомайський);
// На протилежні або ворожі табори.
[Руфін:] Чи се так важно, що для того варто на небезпеку наражатись? [Прісцілла:] Важно. Се може церкву розколоти надвоє (Леся Українка);
Неждано-негадано завелась у тій Англії усобиця між королем та його сином, і ввесь острів надвоє розколовся – той за одного руку тягне, а той за другого (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);
// рідко. Удвічі, удвоє.
Стежка від озерця до хати неначе надвоє покоротшала (Марко Вовчок).
2. перен., розм. Двозначно, непевно.
Стеха б то йшла, та надвоє думала, зачим її з дітьми ведуть до губернатора? (Г. Квітка-Основ'яненко);
// у знач. безос. пред.
Пішов я, накопав молочаю, натовк його багато і дав випити, та й кажу: “Оце, сину, надвоє: пий! Хоч житимеш, хоч помреш” (Ганна Барвінок).
Перело́млювати / переломи́ти на́двоє (попола́м і т. ін.) див. перело́млювати.
◇ (1) Аж розрива́ється душа́ на́дво́є (д) див. душа́.
Значення в інших словниках
- надвоє — на́дво́є прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- надвоє — НАДВОЄ – НА ДВОЄ Надвоє, присл. 1. На дві частини; двозначно. Розкушу я горішок надвоє (пісня); Та запона враз захиталася і розійшлася надвоє (А.Кащенко); Пасок так стягнув йому живіт, наче надвоє переділив дядька (А. Літературне слововживання
- надвоє — присл. 1》 На дві частини; навпіл. || рідко. У два рази; удвічі, удвоє. 2》 перен., розм. Двозначно, непевно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надвоє — Навпіл, навспіл Словник чужослів Павло Штепа
- надвоє — ба́ба (ще) на́двоє ворожи́ла (гада́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). Фразеологічний словник української мови
- надвоє — НА́ВПІ́Л (на дві приблизно рівні частини), НА́ДВО́Є, ПОПОЛОВИ́НІ, ПОПОЛА́М, НАПОПОЛА́М розм. Одна (зморшка) розкраювала навпіл лоба, а друга ділила на дві півкульки підборіддя (П. Словник синонімів української мови
- надвоє — Надво́є, присл. Розби́в надво́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- надвоє — НА́ДВО́Є, присл. 1. На дві частини; пополам. [Василь:] Домахо! Бачиш оцю соломинку́ От взяв у зуби, перекусив надвоє… (Кроп., II, 1958, 130); В лісі ворог, а до лісу зостається з кілька гін. Командир надвоє ділить, розділяє свій загін (Перв. Словник української мови в 11 томах
- надвоє — Надво́є нар. Надвое, на двѣ части. Завіса церковна роздерлась надвоє. Єв. Мр. XV. 38. Вони собі хату збудували надвоє, у одній молоді, а в другій мати. МВ. Обід іде надвоє: в хаті, а хто бідніший і старці — на дворі. Сим. 235. Словник української мови Грінченка