1. Словник української мови в 11 томах

надвоє

НА́ДВО́Є, присл.

1. На дві частини; пополам.

[Василь:] Домахо! Бачиш оцю соломинку́ От взяв у зуби, перекусив надвоє… (Кроп., II, 1958, 130);

В лісі ворог, а до лісу зостається з кілька гін. Командир надвоє ділить, розділяє свій загін (Перв., І, 1958, 266);

// рідко. У два рази; удвічі, удвоє.

Стежка від озерця до хати неначе надвоє покоротшала (Вовчок, VI, 1956, 305).

2. перен., розм. Двозначно, непевно.

Стеха б то йшла, та надвоє думала, зачим її з дітьми ведуть до губернатора? (Кв.-Осн., II, 1956, 149).

◊ На́дво́є ба́ба (ба́бка) ворожи́ла (гада́ла) див. ворожи́ти;

Хоч на́дво́є перерви́ся (розірви́ся) — так багато роботи, що важко виконати одній людині.

[Килина:] Ой, тітко, вдовиці — хоч надвоє розірвися!.. (Л. Укр., III, 1952, 234).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надвоє — на́дво́є прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. надвоє — НАДВОЄ – НА ДВОЄ Надвоє, присл. 1. На дві частини; двозначно. Розкушу я горішок надвоє (пісня); Та запона враз захиталася і розійшлася надвоє (А.Кащенко); Пасок так стягнув йому живіт, наче надвоє переділив дядька (А. Літературне слововживання
  3. надвоє — присл. 1》 На дві частини; навпіл. || рідко. У два рази; удвічі, удвоє. 2》 перен., розм. Двозначно, непевно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. надвоє — Навпіл, навспіл Словник чужослів Павло Штепа
  5. надвоє — НА́ДВО́Є, присл. 1. На дві частини; навпіл. Розбиваєтьс [камінь] надвоє, начетверо, на мільйон шматків і шматочків (Г. Хоткевич); В лісі ворог, а до лісу зостається з кілька гін. Командир надвоє ділить, розділяє свій загін (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. надвоє — ба́ба (ще) на́двоє ворожи́ла (гада́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). Фразеологічний словник української мови
  7. надвоє — НА́ВПІ́Л (на дві приблизно рівні частини), НА́ДВО́Є, ПОПОЛОВИ́НІ, ПОПОЛА́М, НАПОПОЛА́М розм. Одна (зморшка) розкраювала навпіл лоба, а друга ділила на дві півкульки підборіддя (П. Словник синонімів української мови
  8. надвоє — Надво́є, присл. Розби́в надво́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. надвоє — Надво́є нар. Надвое, на двѣ части. Завіса церковна роздерлась надвоє. Єв. Мр. XV. 38. Вони собі хату збудували надвоє, у одній молоді, а в другій мати. МВ. Обід іде надвоє: в хаті, а хто бідніший і старці — на дворі. Сим. 235. Словник української мови Грінченка