надвесіль
НА́ДВЕСІЛЬ, присл. розм.
У стані незначного сп'яніння.
Усилковується [Химка] одпихнути Палажку. Та не пускає. На сей саме час увіходять Одарка, Грицько і Ївга – трохи надвесіль (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me