1. Словник української мови у 20 томах

надвір'я

НАДВІ́Р'Я, я, с.

Обгороджена ділянка землі біля будинку; подвір'я.

А у будень, то він тобі Не посидить в хаті, Все нишпорить по надвір'ю (Т. Шевченко);

Вантажні машини та підводи одна по одній вирушають з надвір'я (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надвір'я — надві́р'я іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. надвір'я — див. оселя Словник синонімів Вусика
  3. надвір'я — -я, с. Обгороджена ділянка землі біля будинку; подвір'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. надвір'я — ДВІР (обнесена огорожею або оточена будівлями ділянка землі коло будинку), ПОДВІ́Р'Я, ДВО́РИЩЕ, НАДВІ́Р'Я, ОБІ́ЙСТЯ діал., ПОДВІ́Р діал. Вони обоє йшли поруч і зайшли в далекий закуток садка, що тягся поза двором палацу. Словник синонімів української мови
  5. надвір'я — Надвір'я, -р'я с. Надворье. Діти бігали по надвір'ю. ЗОЮР. II. 28. Пусти, Юрасю, із застілля, да погляжу я по надвір'ю. Мет. 175. Словник української мови Грінченка