надвірний

НАДВІ́РНИЙ, а, с.

1. Розміщений у межах двору, подвір'я, садиби.

На подвір'ї стояли рядами надвірні хати для челяді (І. Нечуй-Левицький);

Данило підхопив Тосю за стан і скочив на горбок надвірного погреба (Ю. Смолич);

Крім достатньої підстилки в корівниках, завозять стару подрібнену солому у надвірні загони, куди щодня – восени, взимку і весною – випускають корів на прогулянку (із журн.);

// у знач. ім. надві́рні, них, мн. Ті, хто перебувають у дворі. не в приміщенні (про людей).

Народ більше і більше заколихався: ті, що стояли в церкві, посунулися надвір прохолодитися, надвірні, дивлячись на червоні обличчя вихожих, не поспішали на їх місце (Панас Мирний);

[Хвилимон і парубки:] Добривечір хатнім! [Хвилимон:] А надвірнім прощавайте! (М. Кропивницький).

2. Який міститься із зовнішнього боку, виведений назовні.

Надвірний термометр показував 5 градусів вище нуля (В. Минко);

Вони довго ходили, обнявшись, по вогких лугових стежках, аж поки надвірний дзвінок з дворища не сповістив, що пообідній відпочинок кінчився (О. Слісаренко);

// Який виходить у двір.

У невеличке надвірне віконечко заглядав світ рожевим поглядом (Панас Мирний);

Нарешті вони ввійшли до великої кімнати з скляною надвірною стіною (Ю. Смолич);

// Зовнішній (про двері, вхід).

Скрипнули хатні двері, дзенькнув засов коло надвірних [дверей], корчма роззявилась і всіх проглинула (Панас Мирний);

Біля надвірного входу почулася тупотнява, гомін (А. Хорунжий);

// Стос. до ведення домашнього дворового господарства.

Потім наріже [Олексій] січки на ввесь день і, як скінчить надвірну роботу, наносить у куховарню води, наскіпає підпалу, тоді вже йде до світлиці (П. Куліш);

Золійник горщик вважається надвірною посудиною, бо в ньому варять страву надворі (з наук.-попул. літ.).

3. Який є, міститься, існуєі т. ін. поза межами приміщення.

Хата у мене торішня.., надвірних робочих кабінети аж три (над морем, в саду і на найвищім балконі) (А. Шиян);

Роман відірвався однією рукою від трапа, смикнув ляду і грюкнув нею, закриваючи. Неначе відчахнувся надвірний гамір – і літак знову сповнився нормальним, звичним і заспокійливим гулом (Іван Ле).

4. іст. Який службою, перебуванням і т. ін. пов'язаний з двором (у 3 знач.), має стосунок до нього.

Польська шляхта у 2-й половині XVIII ст. для охорони своїх маєтків формувала наймані загони так званих надвірних козаків (з наук. літ.);

– Ми, значить, вільні були козаки, а то надвірні – панські. Ті у пана на всьому його жили й годувалися, й одягалися від його, а ми собі на волі (Панас Мирний);

Серед плацу, на баскому коні, який загрібав копитом землю, сидів князь Вишневецький, а повз нього проходили частини надвірного війська (П. Панч);

// у знач. ім. надві́рні, них, мн. Ті, хто службою, перебуванням зв'язані з двором (у 3 знач.), мають стосунок до нього.

– А от, пам'ятай, що покійну матір твою один пан, що наїздом мій хутір спалив, хотів був до себе узяти... Так вона йому сокирою голову провалила; побоялися приступити до неї надвірні та й спалили з хатою разом (М. Старицький).