1. Великий тлумачний словник сучасної мови

надвірний

надві́рний

-а, -е.

1》 Розміщений у межах двору, садиби.

2》 Який міститься із зовнішнього боку, виходить назовні.

|| Який виходить у двір.

|| Який міститься, існує поза приміщенням.

3》 Який службою, перебуванням зв'язаний з двором (у 3 знач.), має відношення до нього.

|| у знач. ім. надвірні, -них, мн. Ті, хто службою, перебуванням зв'язані з двором (у 3 знач.), мають відношення до нього.

Надвірний радник — у дореволюційній Росії – особа, що мала цивільний чин 7-го класу.

Надвірні козаки — феодально залежні селяни, які служили в збройних загонах польських і українських магнатів в Україні в 16-18 ст.; джури.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надвірний — надві́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. надвірний — НАДВІ́РНИЙ, а, с. 1. Розміщений у межах двору, подвір'я, садиби. На подвір'ї стояли рядами надвірні хати для челяді (І. Нечуй-Левицький); Данило підхопив Тосю за стан і скочив на горбок надвірного погреба (Ю. Словник української мови у 20 томах
  3. надвірний — ПРИДВО́РНИЙ (який перебував на службі при царському, рідше великопанському дворі, належав до близького оточення монарха або пана; який був власністю двору тощо), ДВІРСЬКИ́Й, НАДВІ́РНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  4. надвірний — НАДВІ́РНИЙ, а, с. 1. Розміщений у межах двору, садиби. На подвір’ї стояли рядами надвірні хати для челяді (Н.-Лев., II, 1956, 38); Данило підхопив Тосю за стан і скочив на горбок надвірного погреба (Смолич, Мир.., 1958, 9). Словник української мови в 11 томах