1. Словник української мови у 20 томах

надголодь

НА́ДГОЛОДЬ, присл.

Без достатньої кількості їжі, не наїдаючись, відчуваючи голод.

Він не звик до ситого життя, скільки пам'ятає – жив завжди надголодь (Ю. Збанацький);

– Самі сидите надголодь, а людям даєте, – невдоволено каже тітка (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надголодь — на́дголодь прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. надголодь — присл. Без достатньої кількості їжі, не наїдаючись, відчуваючи голод. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надголодь — На́дголодь, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. надголодь — НА́ДГОЛОДЬ, присл. Без достатньої кількості їжі, не наїдаючись, відчуваючи голод. З малих літ не знав Миронців Семен достатків, жив надголодь і лише при колективізації міг вволю наїстися хліба (Д. Бедзик, .Серце.. Словник української мови в 11 томах
  5. надголодь — Надголодь нар. Впроголодь. Усе, бувало старий їсть небагато, надголодь, щоб ще їсти хотілось. Лебед. у. Словник української мови Грінченка