надголодь
НА́ДГОЛОДЬ, присл. Без достатньої кількості їжі, не наїдаючись, відчуваючи голод.
З малих літ не знав Миронців Семен достатків, жив надголодь і лише при колективізації міг вволю наїстися хліба (Д. Бедзик, .Серце.., 1961, 62);
Він не звик до ситого життя, скільки пам’ятає — жив завжди надголодь (Збан., Сеспель, 1961, 104).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- надголодь — на́дголодь прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- надголодь — присл. Без достатньої кількості їжі, не наїдаючись, відчуваючи голод. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надголодь — НА́ДГОЛОДЬ, присл. Без достатньої кількості їжі, не наїдаючись, відчуваючи голод. Він не звик до ситого життя, скільки пам'ятає – жив завжди надголодь (Ю. Збанацький); – Самі сидите надголодь, а людям даєте, – невдоволено каже тітка (Є. Гуцало). Словник української мови у 20 томах
- надголодь — На́дголодь, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- надголодь — Надголодь нар. Впроголодь. Усе, бувало старий їсть небагато, надголодь, щоб ще їсти хотілось. Лебед. у. Словник української мови Грінченка