1. Словник української мови у 20 томах

надгороджати

НАДГОРОДЖА́ТИ, аю, а́єш, недок., НАДГОРОДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, діал.

Нагороджувати.

А цариця Веляміна Хоч надгороджала, А все-таки великої Волі не давала (С. Руданський);

– За мої заслуги князь надгородив мене землями й лісами в Тухольщині (І. Франко);

Спів скінчився. Молоде товариство надгородило співця плесканням (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надгороджати — надгороджа́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. надгороджати — -аю, -аєш, недок., надгородити, -джу, -диш, док., діал. Нагороджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надгороджати — НАДГОРОДЖА́ТИ, аю, а́єш, недок., НАДГОРОДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., діал. Нагороджувати. — За мої заслуги князь надгородив мене землями й лісами в Тухольщині (Фр., VI, 1951, 41); Спів скінчився. Молоде товариство надгородило співця плесканням (Л. Укр., III, 1952, 585). Словник української мови в 11 томах