1. Словник української мови у 20 томах

надзвичайний

НАДЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е.

1. Дуже сильний, великий за силою, ступенем свого вияву.

Я маю надзвичайну пам'ять на обличчя та місцевості (Леся Українка);

Думала [Маруся], що, може, засне, але не могла від надзвичайного перевтомлення (Г. Хоткевич);

Перед Василем стояла надзвичайної вроди жінка (М. Томчаній);

// Не такий, як звичайно, як завжди або як інші, чимсь відмінний; особливий, своєрідний.

Сталось щось надзвичайне, диковинне – таке, чого ніколи не буває (Номис);

Без півкурсового свідоцтва взагалі не варт їхать, бо надзвичайною нема користі бути (Леся Українка);

[Аркадій:] У тебе сьогодні надзвичайний пацієнт. Павло Семенович Берест – хазяїн нашого міста (О. Корнійчук).

2. Який викликає захоплення; вражає своєю незвичністю; рідкісний, чудовий.

[Аней:] Який прекрасний, надзвичайний голос! Дай ліру, хлопче! (Леся Українка);

Від себе подарували [опікуни] дві перини і ще надзвичайної роботи хрест (Г. Хоткевич);

В кафе прекрасний майстер на поганській скрипці грав надзвичайні речі (В. Собко).

3. Який має особливе значення, заслуговує на виняткову увагу.

Це питання тепер хвилює всіх металургів. Питання надзвичайної ваги (М. Руденко).

4. Викликаний певною необхідністю, непедбачений звичним перебігом подій або спеціально призначений для чого-небудь; екстрений.

За вміння гнути язиком і вашим і нашим Микиту Вінника земець призначив надзвичайним уповноваженим (О. Ковінька);

Надзвичайний з'ізд;

Надзвичайна комісія.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надзвичайний — (великий за силою вияву) винятковий, (який важко порівняти за чимсь) незрівнянний, (викликає подив) неправдоподібний, дивовижний, (понад людські сили) нелюдський, непосильний; (зустрічається рідко) рідкісний, неабиякий; (якості якого важко виразити словами) несказанний. Словник синонімів Полюги
  2. надзвичайний — надзвича́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. надзвичайний — Винятковий, виїмковий, особливий, незвичайний, с. феноменальний, жм. <�аж> он який; (- якість) чудовий; (вплив) могутній; (- силу) надлюдський; (з'їзд) позачерговий, екстрений; п! НЕПЕРЕВЕРШЕНИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. надзвичайний — див. небувалий; феноменальний; хороший Словник синонімів Вусика
  5. надзвичайний — [надзвиечайнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. надзвичайний — -а, -е. 1》 Дуже сильний ступенем свого виявлення та не схожий на інші; винятковий. || Не такий, як звичайно, як завжди, чимось відмінний; особливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. надзвичайний — ВЕЛИ́КИЙ (який перевищує інші подібні за ступенем або силою вияву), ЧИМА́ЛИ́Й, НЕМАЛИ́Й, ДУ́ЖИЙ, ЗНАЧНИ́Й, НЕАБИ́ЯКИЙ, ДО́БРИЙ, ВАЖКИ́Й, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙ підсил., ПРЕВЕЛИ́КИЙ підсил., МОГУ́ТНІЙ підсил., КОЛОСА́ЛЬНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  8. надзвичайний — Надзвича́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. надзвичайний — НАДЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е. 1. Дуже сильний ступенем свого виявлення та не схожий на інші; винятковий. Якась надзвичайна туга лилася слізьми з тих давніх лаврських пісень, складених сотні літ (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. надзвичайний — Надзвичайний, -а, -е Необычайный, чрезвычайный. Сталось щось надзвичайне, диковинне — таке, чого ніколи не буває. Ном., стр. 288, № 7910. Словник української мови Грінченка