1. Словник української мови у 20 томах

надзвичай

НАДЗВИ́ЧАЙ, присл., діал.

Надзвичайно.

[Хуса:] Моя жона здоров'ям занепала і їздила до батька у Сарон, на купелі з квіток, бо їй ті ліки надзвичай помічні (Леся Українка);

Він [пан Войський] до мовчання мав надзвичай слух тонкий, Бо над усе любив веселі теревені... (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надзвичай — див. дуже Словник синонімів Вусика
  2. надзвичай — присл., діал. Надзвичайно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надзвичай — НАДЗВИ́ЧАЙ, присл., діал. Надзвичайно. [Xуса:] Моя жона здоров’ям занепала і їздила до батька у Сарон, на купелі з квіток, бо їй ті ліки надзвичай помічні (Л. Укр., III, 1952, 172). Словник української мови в 11 томах