надзем'я

НАДЗЕ́М'Я, я, с.

Простір над землею.

Оксамитова святкова тиша сповивала весняну землю, в цій тиші роїлось глибоке бездонне небо, поміж його роями до самого надзем'я гнувся Чумацький Шлях (М. Стельмах);

Нагнічене з надзем'я повітря уже виповнювало тупик тунелю і з відкритих шлюзів дихало ранковою свіжістю (А. Хорунжий).