надземний

НАДЗЕ́МНИЙ, а, е.

1. Розміщений над поверхнею землі.

Мікроелементи впливають не тільки на ріст і розвиток надземної маси рослин, але й на їх кореневу систему (з наук. літ.);

Мій рідний край – чорнозем невичерпний І попідземні надра, і надземні Будови ті, що гордий з них народ (М. Рильський);

// Який відбувається на землі.

Тебе просив я в ночі темні оповідать мені казки про фей і про бої надземні, коли, як блискавки, клинки в руках богатирів сіяли (В. Сосюра).

2. Який міститься поза землею, у просторі; небесний.

Житиму самою математикою та ідеями Ренесансу або ідеями підземної археології чи надземної астрономії (А. Кримський);

Я б віддав отой надземний, Твій таємний світ надхмарний За наземне справжнє графство, За підхмарний замок гарний (Леся Українка).

3. перен. Надприродний, потойбічний, загробний.

– А містицизмом взагалі ще менше займаюся. А ще менше вірю в силу надземних об'явлень, феноменів, снів і т. ін. (О. Кобилянська);

Спориш не смів уже сумніватися, що чув надземний голос (І. Франко);

// Який перевищує звичайну міру чого-небудь; неземний.

Билася [душа] в сумнівах, в печалі надземній, плакалася й скаржилася на відсутність гармонії (Г. Хоткевич);

Та Аглая, котрої надземна краса Звеселяє людей і самі небеса (І. Франко);

По її серці розплилося таке щастя, така надземна розкіш, таке внутрішнє вдоволення, якого не зазнала вже віддавна (А. Крушельницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me